Братство святої великомучениці Варвари

Ще минулого року протоієрей Євгеній Заплетнюк у своєму блозі «Просфора» помістив замітку, у котрій дивиться з погляду православного священнослужителя на святкування нових, невідомих нашому народу свят, типу «Хеловіна». Оскільки згаданий текст на жаль ідосі не втрати своєї актуальності, наша редакція знайшла можливим передрукувати цей текст і на сайті Uaoc.Net без змін.

” Святкування свят подібних “Хеловіну” це завжди свідчення духовної катастрофи у суспільстві. Завжди в історії буває так, що більш розвинуті цивілізації чи народи поглинають менш розвинуті. Типовий приклад такого явища – життя будь-якої діаспори. Минає яких три-чотири покоління, і у більшості випадків люди вже остаточно втрачають зв’язок зі своїми коріннями. Точно так і в духовному плані: якщо суспільство не має здорової альтернативи різним шкідливим заблудженням та розвагам – воно хапається за те що вже є, та при цьому нормально функціонує. Точно таким самим чином до нас прийшли “Валентини-Хеловіни”. Сильні чужоземні традиції поглинають, чи принаймні впевнено починають, поглинати нашу власну українську ідентичність.

От саме через це нам потрібно сторонитися “чужоземних” святкувань, оскільки вони наносять величезну шкоду нашій власній віковій культурі, знищують її, та асимілюють. Потрібно тверезо і щиро визнати: ми уже багато років вже не живемо у християнському середовищі, і навряд чи уже будемо жити у суто християнській державі. Тому, те місце, котре приготовлене Христом в душі всякої без винятку людини для СЕБЕ, нині ж заповнюється усяким різним брудом: убивствами, блудом, жадобою, заздрістю, читання доброї, якщо вже не православної, то хоча б класичної літератури підміняється пустими і безконечними телесеріалами, а відвідування храму і духовна практика заміняється в кращому випадку “футболом з пивом у руці”. Про храм люди згадують і нині тільки по-споживацьки – похрестити-відспівати, поставити свічку чи набрати води.

На превеликий жаль, західне суспільство котре породило оці псевдосвяткуванння, не має уже сили і благодаті тієї первісної, Апостольської Церкви, котра здатна була оживляти і духовно наповнювати і оновлювати навіть старі язичницькі свята. Нині – все навпаки. Ми живемо в останні часи, в котрі диявол володіє людьми все більш відкрито. І сили у нього з допуску Господнього до певного часу – все є більше.

Зверніть увагу, як в нашому народі ставились з “уважністю” до імені ворога Божого. Слово “диявол” чи “чорт” на відміну від наших сусідів вживалось виключно замість нецензурної лайки. Наш народ не мав “матюків”. Їх ми навчилися згодом. Але от люди, навіть самі прості, з давніх-давен розуміли, що з такими речами гратися не можна. Сьогодні ж діти змалку привчаються до бісівщини, замість рідної культури, традицій, чи тим більше – поваги до батьків, посту та молитви. Розгнузданість молоді нині вже не вада, як це було колись, але предмет для гордості їх батьків. Неодноразово приходилось чути: «наш синок вже самостійний, і вміє за себе постояти і “дати раду у житті”.

І от нехай християн і далі не перестають називати мракобісами і фанатиками, котрі хочуть весь світ насильно охрестити. Насправді, ж це і так і не так. По-християнськи очевидно, що той хто хоч раз пізнав Руку Божу у своєму житті, зустрівся з Богом лицем до лиця – більше ніколи не зможе про це забути. Це ж найкраще, що може статися в житті людини взагалі. Тому мовчати про це, і не розповідати про це іншим просто не можливо. Тому наше завдання, як християн, не стільки в тому, щоб знищити пусті святкування, скільки в тому, щоб донести молодим людям просту істину: є багато інших, значно важливіших і основне – корисніших і спасенніших днів. Альтернатива бісовщині є уже більше двох тисяч років!

Як священик я б хотів, щоб у нашого народу знайшлися такі духовні сили, та спрацювала так захисна реакція, щоб як будь-яку сторонню заразу в організмі викинути її геть, не давши малій бактерії от цих усіх псевдосвяткувань виявитись раковою пухлиною на тілі нашого народу та Церкви. Сподіваюсь, більшості сучасних і прогресивних, віруючих та національно-свідомих українців для цього вистачить і сил і бажання”.

 http://uaoc.net/2009/10/31/hellovin/