FAQ - Братство святої вмч. Варвари

FAQ

Головна » FAQ [ Додати питання ]

     Шановні відвідувачи сайту. На цій сторінці ви можете задавати питання духовної тематики. Якщо у вас виникнуть особисті запитання до відповідачів, ви можете залишити свою електронну адресу, на яку вони надішлють відповіді.
    На ваші запитання відповідатимуть:
 
О. Афанасій           ігумен Свято-Покровського чоловічого    
                            монастиря с. Білки Житомирської  області
                            Попільнянського району.
 
 
Сестра Євгенія       психолог, член Всеукраїнської
                            спілки психотерапевтів.

Диякон Олександр
 
 
 

У питанні: „Чи були у Діви Марії діти після народження Христа? – опоненти, які не хочуть почитати Богородицю, посилаються на Мф.1:25 : І не знав Її, поки й породила Сина свого первістка, і він нарік ім’я йому: Ісус.

Архієпископ Аверкій (Таушев) у своїй книзі „Четвероєвангеліє і апостол” пише, що слово  „поки”  зовсім не означає, що після народження Ісуса Йосиф „пізнав”  Діву Марію і став жити з нею як з дружиною. Справедливо зауважує св. Іоанн Золотоустий, що просто неможливо припустити, щоб такий праведник, як Йосиф, вирішив би пізнати святу  Діву після того, як Вона так чудесно   стала матір’ю. В даному випадку слово „поки” (гр. - „еос”) не можна розуміти так, ніби Йосиф до різдва Ісуса  не знав Діву Марію, а після – пізнав. В святому Письмі слово еос  вживається, наприклад, у апостола Матфія: І ось Я з вами по всі дні , до (еос) кінця віку. Амінь.  (Мф.28:20). Але, як справедливо зауважує блаженний Феофілакт, це не означає, що після кінця віку Христос уже не буде з нами. Ні! Тоді тим паче буде.


Хочу звернути вашу увагу і на те, що на час народження Ісуса Христа Йосиф був старцем. Як пише св. Єпифаній, Йосиф при обрученні з Пресвятою Дівою був вдівцем і мав 80 чи більше років. А так як Христос був первістком Діви Марії, то, відповідно, і брати Ісуса мали б зачатися Йосифом у ще більш похилому віці. І не забувайте, що їх було четверо, а св. Єпифаній вказує і на дві дочки: Марію і Соломію.

Ким же ж тоді були згадані у євангелії (Мф.12:46; Ін.2:12) брати Ісуса Христа: Яків, Іосія, Симон та Іуда? Як пише єп. Аверкій, що при співставленні писань усіх чотирьох євангелій про жінок, що стояли на Голгофі а потім йшли до Гробу в день Воскресіння Хритсового, стає зрозумілим, що матір’ю цих братів Ісуса була Марія Клеопова (у Марка Мк.15:40 дуже ясно сказано: Марія, мати Якова молодшого та Іосії), яку євангеліст Іоанн називає „сестрою Матері Його”. (Ін.19:25). Напевно, Марія Клеопова була двоюрідною сестрою матері Господа, так як Богородиця була єдиною дочкою своїх батьків. За переданням, ця Марія – дружина Клеопи, який і був батьком братів Ісуса. За іншим переданням, ці „брати Ісуса” були дітьми Йосифа-обручника від його першого шлюбу. А, можливо (і це відповідає обом переданням), „брати Ісуса” були дітьми Йосифа і дружини померлого бездітним його брата чи близького родича Клеопи – Марії Клеопової. В будь-якому випадку браттями у євреїв називали не тільки рідних братів, але і двоюрідних, троюрідних, і, взагалі, близьких родичів.

                                                                                                                  Диякон Олександр

Додав: паша (4erpuk)

Ви знаєте, Валентино, запропоноване вами питання дуже об'ємне. Розкрию моє бачення теми вінчання та проблематики навколо нього. Якщо щось цікавитме більш конкретно - пишіть, постараємось відповісти.
Отже, насвятковіша, найурочистіша подія у житті людини - весілля! І як один із невід'ємних його атрибутів - вінчання у Церкві: святковий, гарний обряд, на якому обов'язково має бути відеозйомко, гарні і якісні фото, "престижний" храм... Так думає більшість, але чи правильно вони думають? Після того, як ми звели таинство Церковне до гарного, але абсолютно незрозумілого обряду, ми маємо таку велику кількість розлучень (звичайно, це один із факторів, але дуже суттєвий). Подивимось чин вінчання українського требника кінця XVI gпочатку XVII ст. - одною із найважливіших частин вінчання була присяга, в якій молоді перед Богом і людьми клялись у вірності один одному до смерті  (До речі, ця присяга існувала лише в Українській Церкві. Її ми бачимо і у требнику Петра могили. В інших слов'янських Церквах, в тому числі і у Російській, присяги під час вінчання не існувало). Порушити таку присягу було важким гріхом. І люди мали страх Божий, дотримувались заповітів Його. Якби так піходили до вінчання і сучасні молодята. Доторкнемось трошки і до глибинного змісту таінства. Що таке вінчання? Це прохання і обіцянка. Молоді люди просять у Господа благословіння на спільне життя (І, до речі, не обов'язково заможнє і без труднощів та перешкод). Вони ніби приходять до престолу Божого і кажуть: "Господи, я не можу без неї (нього) жити. Благослови нас стати сім'єю". Але водночас вони обіцяють, що  з цього моменту вони помирають самі для себе і народжуються для іншого, для своєї другої половинки. І цю обіцянку вони будуть берегти аж до смерті.
І ось, щасливі, вони приходять до дому. А там... А там, прости Господи, починається таке, що не знаєшь куди бігти і кого кликати. Можно багато писата на рахунок проблем та шляхів для їх вирішення, але скажу, на мою думку, основну: золотий вінець, який надівали на твою голову, надівали також і на голову твоєї половинки, і символізував він, окрім княжої влади, також і вінець мучеництва.
(Постараюсь виставити на сайті книгу Антоні Сурожського "Таінство любові")

Диякон Олександр

Додав: Валентина (Леонора)